Якась дивна незбагненна
мить
така ж сиділа 20 років
тому, зі свічкою на столі, можливо, писала
в свій утаємничений від всіх щоденник.
час від часу ходила
кімнатою, проголошувала промови, обурливі
і запальні, бо як це — у 20-му столітті
вимикати світло. Тоді для нас це було
систематично щовечора, за рокладом,
вимикали від струму цілі села, райони,
і тоді приходила до висновку, що треба
щось змінювати в політичному житті
країни.
І зараз та ж темрява і тиша. Тільки зрідка тривожний гул гелікоптерів, може, військових. Та ні, переконую себе, тут
мирне населення не чіпатимуть, ситуація
інша, звуки стихають.
Питається, а чи можна
було створити таку мить, запалити якось
свічку й згадувати? - але відповідаю —
ні. Це не можна створити штучно. Зараз все виникло з незрозумілих обставин, що, як і тоді, не залежали від тебе.
(...) дивлюся на полум’я
свічки і бачу щось іще, але про це ізгодом
---
як виявилося, цієї ночі без струму опинилися кілька кримських районів, причина, в можливій аварії десь на станції на материку. через пару годин світло увімкнули
Немає коментарів:
Дописати коментар